Завершився черговий річний похідний сезон в горах. І ми за традицією, як і обіцяли, зайнялися підготовкою до проведення благодійних походів для дітей-сиріт, з неповних і малозабезпечених сімей. Знайти охочих виявилося не так легко. Комусь заважає школа, інші плани, багато хто боїться дітей відправляти в гори, так як до цього ніколи там не були. Для пошуку та організації ми навіть звернулись до волонтерів.
І ось, через тиждень-півтора наполегливої праці та пояснень нашої позиції, ми знайшли дві групи дітей, з якими зможемо здійснити задумані плани. Робота закипіла.
Білоцерківська міська громадська організація “Товариство неповних і багатодітних сімей” «Ластівонька», 10 дітей + 2 дорослих супроводжуючих
Зв’язалися з керівником організації, уточнили вік і склад групи, побажання щодо маршруту. З’ясувалося, що всі діти без винятку хочуть піднятися на Говерлу – найвищу точку українських Карпат. Але головна опція даного походу – ночівлі в кемпінгу, радіальні виходи вдень. Знайшли гіда (Литовченко Денис), який зумів підготувати оптимальну програму, зробити її нескладною і різноманітною. Домовилися за трансфер, закупили продукти, забезпечили необхідним спорядженням. І відправили щасливих дітей в їх перший похід в Карпатах. Батьки купили дітям квитки на поїзд до Івано-Фракновска і назад, всі інші організаційні витрати ми взяли на себе.
За 4 дня в горах учасники здійснили сходження на г. Говерла (2061 м), побували біля озера Несамовите, піднялися до Прутського водоспаду, навчилися в’язати справжні туристичні вузли, провели ознайомчі заняття з орієнтування. За словами гіда, всі показали хороші фізичні результати. Дітлахи проявили себе гідно і по праву можуть пишатися своєю перемогою. Адже не кожен дорослий в своєму першому туристичному поході зможе брати участь у сходженні на вершину Говерли! Додому всі повернулися дуже щасливі, з морем позитивних емоцій і нових вражень.
Опікунська сім’я з Одеси (10 дітей під опікою + 1 усиновлена дитина, має інвалідність + мама)
У перші дні спілкування з мамою Ольгою щодо підготовки і організації походу для її сім’ї, вона до кінця не вірила, що все це по-справжньому. Що ми дійсно хочемо і можемо провести безкоштовний похід для її діток. Цього разу ми взяли на себе абсолютно всі витрати в поїздці, включаючи квитки на поїзд, бо розуміємо, що одній мамі оплатити дорогу буде дуже накладно. Всупереч найгіршим сподіванням в роботі з Укразалізніцею, виходячи з відгуків київських знайомих, у нас все пройшло гладко і дуже швидко. Після узгодження дат походу, ми пішли з заявою на груповий квиток на наш білоцерківський залізничний вокзал. І хоч час для прийому вже пройшов, нашу заявку без проблем взяли завтрашнім числом, і на наступний день о 8 ранку нам вже подзвонили і повідомили, що квитки заброньовані, можна приходити викуповувати.
У цій групі дітки були молодші і не такі спортивно-витривалі, як в першій. Тому для них гід Володимир Волошин склав іншу програму. Зупинилися в кемпінгу в селі Микуличин. Там провели цікаві заняття з в’язання туристичних вузлів, в ігровій формі вчилися долати природні перешкоди за допомогою шнура і спеціального спорядження. Всі разом піднялися на гору Кам’янка, прогулялися в заповідному урочищі Гіджак. Відпочивши, з величезним зарядом бадьорості і позитиву, вся сім’я повернулася додому. Тепер довго в школі будуть розповідати друзям про свої похідні пригоди!
Обидва походи пройшли відмінно. Хочеться думати, що світ навколо цих дітей трохи змінився в кращу сторону, вони стали щасливішими і побачили, скільки прекрасного є навколо. Окремо хочеться висловити величезну подяку: