Тбілісі – старе, романтичне місто з витіюватими вузькими вуличками з бруківкою. Місто контрастів, де поруч з новими скляними будівлями, сусідить будинок без однієї стіни, зате з величезною тріщиною, яка ділить балкон на дві частини: на одній ви зустрічаєте світанок, а на іншій захід сонця.
Напевно, найцікавіше і найважливіше – це як раз ці маленькі вулички, що ведуть вас то вгору, то вниз. Стандартне “квадратно-міське” мислення там не діє. Ви йшли прямо і раптом бачите вузький прохід, який огинає будинок, перетворюється в сходи, що півколом несподівано спускають вас вниз, а на півдорозі ви можете змінити вектор руху і піти вгору, майже по дахах стареньких будинків.
Найколоритніші і найвідповідніші для неспішних прогулянок вулички ви можете знайти між вулицями Шота Руставелі та Какабадзе.
Ми рекомендуємо там погуляти, щоб відчути атмосферу не туристичного Тбілісі, а маленького, старого, затишного району, як з казок.
Офіційне “Старе місто” вже повністю відреставровано і трішки нагадує Швейцарію. Там багато кафе, ресторанів, хінкалень, сувенірних магазинчиків і навіть живе жінка з котами. Ось так прямо на вулиці і живе.
Зі старого міста починається підйом на Нарікалу. Це фортечний комплекс і церква, які підносяться над Тбілісі. До нього піднімається канатка, але так, як ми любимо ходити, то піднімемося пішки, а спустимося уже канатною дорогою прямо в сучасний парк Ріці на іншому березі річки.
Звичайно, якщо ви вже гуляєт парком, то простіше буде піднятися до фортеці канаткою.
Ви знаєте чому Тбілісі називається Тбілісі? “Тбілі” в перекладі з грузинської – теплий. А все тому, що знаходиться він на сірчаних джерелах. І у вас є можливість погрітися в гарячій ванні, в одній з сірчаних лазень.
Ціни різні, умови теж. Нам пощастило скупатись безкоштовно. Може таке бути, що якщо ви будете відкриті і доброзичливі, вас теж запросять помитися і поїсти, як добрих друзів, не питаючи про те, чи є ларі для оплати.
Це місце правда варто відвідати. Ряди бабусь і дідусів, які продають намиста, сережки, старі фото, пластинки, посуд … але все це в неповторній тбіліській атмосфері! Все це розбавлене десятками музичних інструментів, прекрасними картами, несподіваними листівками, іграшками та добрими розмовами.
Якщо ж пройти до мосту, що височіє вже над рікою, а не над проїжджою частиною, то спустившись на набережну, можна знайти букіністичний ринок. Ряд маленьких книжкових “будиночків” вздовж річки, де ви навіть якщо і не купите нічого, то приємно поспілкуєтеся з людьми.
Якщо подивитися на фотографії, то собор не здається чимось, що заслуговує на особливу увагу. Але якщо прийти до нього вночі, стати прямо під ним і підняти погляд вгору, то починаєш тонути в його величезності, за якою тебе накриває кавказьке нічне небо.
Насправді у Тбілісі розкидано дуже багато церков. Красиві, старовинні, заховані в двориках і за поворотами. А інші навпаки, стоять на найбільших вулицях, але все одно оточені деревами і прикрашені незліченними орнаментами.
Пошукайте їх, зупиніться подивитися на них, зайдіть усередину. Це варто уваги. Якщо ж у вас є час на те, щоб з’їздити в стару столицю Грузії – Мцхета, то зайдіть в великий, древній храм Светіцховелі, і підніміться до монастиря Джварі. Відчуйте ці місця. Справа не в вірі, а в красі і історії цих чудових будівель.
Взагалі Тбілісі таке місто, де сміливо можна розраховувати на приємні сюрпризи. Під час прошулянок містом, частіше звертайте з великих вулиць, будьте допитливими! Заходьте у дворики, в під’їзди, розмовляйте з перехожими і продавцями! І, найголовніше, не поспішайте. Бігати потрібно в Нью Йорку, там немає чого розглядати, а в Тбілісі уваги заслуговує майже кожна будівля і вже точно кожний балкон!
Автор: Катя Манойло
