Багато хто підіймався на Говерлу чи Хом’як, бачив гарні фото з гори Піп-Іван чи чув легенди про озеро Несамовите. Більш відомими та популярними вже стали і маршрути в Горганах. Але що ви знаєте про Сколівські Бескиди? Чи бували там?
Відносно невисокі, але мальовничі гірські хребти, буково-смерекові ліси, потужні водоспади та фантастичні кам’яні велети… Цей недооцінений регіон знаходиться переважно у Львівській та частково в Івано-Франківській області, в північно-західній частині Українських Карпат. Однією з переваг локації є зручне залізничне сполучення з Києвом, Харковом та Одесою, в гарному стані міжобласна автодорога зі Львова.
Тим, хто бажає просто прогулятись або пройтись екскурсією, корисно знати, що на території гірського масиву ще в 1999 році створено Національний природний парк «Сколівські Бескиди». Тут для мандрів прокладено 19 туристичних маршрутів (близько 145 км) та облагороджено 27 природних джерел мінеральної води. Крім цікавих трекінгових маршрутів є і скелелазні, на яких практикують своє вміння багато сміливців, про що ми далі розкажемо докладніше.
Огляд розпочнемо зі скель, адже ніде в Карпатах ви не зустрінете їх стільки, як в Сколівських Бескидах.
Найперше, що варто відвідати - це історично-природний комплекс Скелі Довбуша. Піднятися до них можна пішохідним маршрутом зі сторони с.Труханів або навіть під’їхати автомобілем з боку с.Бубнище (правда дорога там в досить поганому стані). На схилах хребта, посеред казкового букового лісу, розкинулись окремі скелі висотою до 60 м. Їхня таємнича атмосфера та химерна краса нікого не залишає байдужим. Глибокі провалля, вузькі ущелини та дивовижні форми каменю, над якими мільйони років працювала Природа за допомогою вітру, води та сонця. Чого варті тільки назви: Одинець, Броненосець, Австрійка, Відьма, Лялька…
З вершини Основного масиву, на який можна піднятися без спеціальних навичок, вдається зробити неперевершені фото. Неподалік знаходяться рукотворні печери, де в Х-ХІІ ст існувало язичницьке святилище-городище, а згодом, за легендами, переховувались невловні месники-опришки. Акустика в печерах містична та чаруюча, тому звуки дримби вводять вас в особливий стан свідомості.
Ще одна локація варта уваги - це Тустань - унікальна пам’ятка природи, історії та архітектури. Колись тут була фортеця, яка відігравала роль волосного центру та митного пункту на соляному шляху. Зараз скелі-останці - це лиш мовчазне нагадування про ті давні часи. Знаходиться Тустань на краю села Урич, куди зручно доїхати на авто зі сторони курортного містечка Східниці або від автодороги Стрий-Сколе.
На території Сколівських Бескидів можна відвідати два невеликих водоспади - Кам’янка та Гуркало. Гуркало - висотою 5 м, знаходиться неподалік с.Корчин. Таку назву дали йому місцеві жителі, оскільки під час сильних злив шум води чути за сотні метрів. Під ним утворилася природна ванна близько 10 м в діаметрі, де в спеку можна непогано освіжитися. Водоспад Кам’янка - утворився на однойменній річці поруч дороги, яка веде до с.Кам’янка, має висоту близько 7 м.
У національному природному парку "Сколівські Бескиди" є одне загадкове місце – Журавлине озеро, яке ще називають Мертве.
Озеро Журавлине вирізняється своєю унікальністю та містичністю, збагачене великою кількістю сірководню. Його оточує болотиста територія, а в центрі розташований маленький плавучий острів, створений з переплетених коренів, моху та віття. Місцевість має свою особливу атмосферу – вона може здатися дещо моторошною, але водночас і чарівною. При вході на берег вас зустрічає дерев’яний місток, з якого ви помітите, що озеро має неправильну форму. Його води чисті та прозорі, але водночас настільки темні, що здаються майже чорними. Неподалік видніється другий берег, до якого можна дістатися, перейшовши по повалених деревах, що лежать у воді вже багато років. Однак краще утриматися від такої спроби, адже центральний острів – це лише ілюзія.
При уважному огляді стає зрозуміло, що острів ніби рухається. Він утворений з коріння та гілок дерев, які разом з травою створюють плавучу масу. Озеро називають “мертвим”, оскільки в ньому не мешкає жодна жива істота через високий вміст сірководню та вуглекислого газу, які утворюються внаслідок процесу розкладання. Ці гази забарвлюють воду в темний колір і створюють бульбашки, що підіймаються на поверхню, створюючи захопливу картину. Хвойний ліс навколо додає місцевості ще більше таємничості, а болотиста земля, вкрита мохом, підсилює його містичний вигляд.
Попри те, що Сколівські Бескиди - це досить невисокі гори, тут є гарні туристичні маршрути на один або декілька днів. Кожен трек порадує чудовими краєвидами.
| 01.08-03.08.26 |
|
₴4500 | 3 | |
| 08.08-10.08.26 |
|
₴4500 | 8 | |
| 15.08-17.08.26 |
|
₴4500 | 10 |
| 01.08-03.08.26 |
|
₴6200 | 3 | |
| 15.08-17.08.26 |
|
₴6200 | 12 | |
| 29.08-31.08.26 |
|
₴6200 | 12 |
I варіант. Якщо Скелі Довбуша та Тустань досить популярні місця, які відвідує чимало туристів, то про наступну локацію знають небагато людей. Але це зовсім не означає, що вона не варта уваги. Навпаки! Скельні масиви навколо мальовничого гірського села Ямельниця - це одне з найгарніших місць в Сколівських Бескидах. Юшкова Яма - група крутих скель, які формують глибоку утаємничену ущелину. Розташовані вони на північ від села в густому та дикому лісі.
Пройшовши з пів години від східної околиці села ви натрапите на ще одні чудові скелі - Кикошів Камінь. На деякі вершини можна піднятись без будь-якого спорядження, в нагороду отримавши фантастичні краєвиди на навколишні гори та Ямельницю. Скелі Юшкової Ями та Кикошів камінь можна поєднати через хребет Діл в цікавий одноденний пішохідний маршрут.
II варіант. Якщо ж ви хочете пройтися високим гірським хребтом та піднятися на знакову вершину, то одним з перших можна рекомендувати підйом на гору Параска (Парашка) 1268 м з міста Сколе. Це серйозна подорож, яка займе цілий день, адже набір висоти складе понад 800 м, а дистанція - близько 18 км. Але це варто зусиль!
Спочатку гарна лісова стежина, маркована жовтим кольором, досить швидко набирає висоту. Трохи згодом все частіше трапляються пологі ділянки. Тут можна зустріти старезні буки, ялиці у два обхвати, а в сезон поласувати смачною ожиною та малиною. Пройшовши приблизно половину шляху та вдосталь насолодившись лісовою красою, ви виходите на гірські полонини. Відкриваються захопливі краєвиди на всі 360, а на зміну малині з’являється чорниця, від якої важко відірватися. Далі до вершини кілька кілометрів стежка йде по хребту. Зворотний шлях займе значно менше часу. Для підйому на г. Парашка є інші два шляхи: з с.Коростів та з с.Корчин через водоспад Гуркало.
III варіант. Ще один цікавий одноденний пішохідний маршрут з м.Сколе - це підйом на гору Лопата. Її висота 1210 м, стежка має жовтий маркер і проходить більше лісом. Загальна дистанція приблизно 15 км, набір висоти 750 м.
Тож якщо зацікавились цим чудовим краєм, то клуб KULUAR може запропонувати вам насичену та цікаву програму, де зібрав найгарніші місця та маршрути - Похід Сколівськими Бескидами: Скелі Довбуша, Тустань та Парашка. А з іншими мандрами в наших рідненьких горах можна ознайомитись тут - Турпоходи в Карпати.
Сколівські Бескиди - це ще й популярний скелелазний та боулдеринговий регіон на заході нашої країни. Найбільша та найвідоміша локація - це Скелі Довбуша, про які ми розповідали вище. Тут є десятки маршрутів різної складності та довжини, мультипітчі, кільканадцять боулдерінгових трас (невисокі, короткі та складні маршрути, які проходять без спорядження). Порода - переважно піщаник, рельєф часто має «пасивні форми», «сири», тому лазіння цікаве та специфічне. Деякі траси закінчуються на вершині скель і тоді ви отримуєте задоволення не тільки від лазіння, але й споглядаєте чудові пейзажі. Спуск вниз переважно відбувається дюльфером, а з Основного масиву - пішки.
За останні роки були облаштовані й такі скелелазні райони: Княжі Скелі поблизу с.Тишівниця та Кикошів Камінь неподалік с.Ямельниця.
Якщо ж більше цікавить боулдеринг, то вам на Острів Пасхи. Цей район знаходиться неподалік с.Кам'янка, посеред густого лісу в містичному місці. На території в кілька гектарів розкидані десятки каменів висотою до 5 м, які з’єднуються мереживом стежок. Тут представлені маршрути різної складності та довжини, зокрема найнижчий має висоту менше ніж 1 метр 🙂 Раніше тут щороку проводився боулдер-фестиваль, де збиралися десятки людей, щоб позмагатися, познайомитися та класно провести час у компанії однодумців.
В цілому погодні умови подібні до решти Українських Карпат, але завдяки меншій висоті гір весна тут настає раніше, а зима пізніше. Тому коли на популярних маршрутах десь в Горганах чи на Чорногорі ще лежить сніг, Сколівські Бескиди вже доступні для відвідування. Безсніжний пішохідний сезон розпочинається орієнтовно у квітні та триває до листопада.
Плануючи подорож у цей регіон заздалегідь ознайомтеся з прогнозом погоди. Влітку часто спекотно, але можливі інколи похолодання до 10-12 градусів. Також нерідко бувають грозові дощі, особливо в червні-липні. Восени погода більш стабільна, суха та ясна, але вранці та ввечері досить прохолодно. Під час мандрів покладіть в рюкзак дощовик, вітрівку, флісову кофту, візьміть бейсболку чи баф. Також не забудьте пляшку з водою, перекус, ліхтарик та аптечку про всяк випадок. Для підйому на високі вершини можуть знадобитися трекінгові палиці - вони зменшать навантаження на ноги та коліна. В теплий сезон буде достатньо зручних та міцних кросівок, а от взимку знадобляться хороші водонепроникні трекінгові черевики.
Автор статті: Іван Кучерявий, тимлідер в Карпатах