Новини з другого акліматизаційного виходу від Тараса Позднього
26-28.04
Дні відпочинку. Спустились в «Піраміду». Після БТ це місце вже не здається таким райським, але все одно добре.
До обіду другого дня прийшла група клубу “Кулуар” під керівництвом Андрія Дубка. Стало веселіше. Ми розважали учасників розповідями про Еверест, показували фото і відео.
29.04
..Сьогодні прийшли новини, що перші альпіністи зійшли на Лхоцзе. Тенгба, головний табору, каже, мовляв, можна і мені спочатку сходити на Лхоцзе. Це внесло смуту в мої плани .. чекаю в розгубленості прогноз погоди від Дави. Як вчинити?.
.. Вирішилося! Поспілкувався з Тенгбою, Давою, Таші і таки вирішив. Завтра виходжу вже на штурм Лхоцзе. Ох, хвилююче !.
30.04
Усю ніч не спав. Можливо від перезбудження після рішення йти на гору.
Перехід в Т1 зайняв більше п’яти годин. Відчувається виснаження. Я навіть починаю сумніватися, чи дійдемо ми в Т2 ..
.. Спускається туман. Ідеш без часу і відстані. Монотонно переставляєш ногу крок за кроком. Скільки пройшов? Скільки залишилось? Нема відповіді, та вона і не потрібна. Задаюся, питанням, навіщо нам це все треба? Це навіть не штурмовий вихід, а звичайний перехід. І так важко. Вітер то приносить, то забирає хмари. Тобі то холодно, то жарко ..
.. Сідаю на стілець і наливаю собі кухоль чаю. За перші півгодини я не зрушив зі стільця, тільки випив два кухлі напою і мляво перемовлявся з присутніми тут. Всі вичавлені, як лимон.
А мені б завтра в Т3..
.. Я думаю, що в цей вихід за гарної погоди, я сходжу на вершину, але яким буде моє самопочуття після? Чи встигну я відновитьсь до Евересту. Адже це моя головна мета. Раджусь з Пітером і його напарником, з командою і таки вирішую не йти на вершину в цей вихід. Аж полегшало. Якось все сумбурно було.
Трохи пізніше приходить Таші, він дізнавався у хлопців, які були на вершині деталі. Виявляється, вони сходили, але 150м гори ще не провішано ..
01.05
Першим травня у нас і не пахне. Сніг всюди, і кожен день після обіду. Зате кашель і біль в горлі, які мені сильно заважали (іноді доводилося відкашлюватись аж до сліз) стали набагато менше докучати. Може на висоті в 6500 я краще видужую ?.
..Спати чи не спати у Т3? – ось у чому питання. Переспілкувався з усіма, кого знайшов в таборі. Починаючи від шерп і закінчуючи альпіністами. Навіть Пітер і Хорья кажуть, що для тих хто йде з киснем не треба. На цьому і порішили ..
02.05
Знову ніч не сплю. Невже у мене графік – спати через раз. Підйом в 5. Якось починаєш звикати переодягатися при -15 в наметі, хоча більше задоволення це не стало приносити.
.. Ближче до стіни стає значно холодніше, мерзнуть руки і навіть ноги, не дивлячись на те, що в Міллєт. Вітер здуває сніговий пил, дуже красиво. Дістаю гоупрошку і фотоапарат з рюкзака – пора знімати. Дуже красиво і дуже холодно. Постійно розминаю пальці на руках. Вони вже поніміли і трохи втратили чутливість. Тільки б не заморозити ..
.. Стіна крута, лід іноді змінюється фірном. Висота під 7000м, важко. Набагато складніше, ніж Манаслу. Але ось виходить сонце, до пальців повертається чутливість. Однією проблемою менше ..
Усім важко, але всі молодці. Перевалити 7000 – це ключовий момент аккліматіазаціі. Я дуже радий, що вся наша група впоралася без особливих проблем.