З бігом у мене завжди були дивні відносини. Я бігав і намагався це робити регулярно, але мені завжди було нудно і одноманітно. Навіть комбінуючи маршрути і ускладнюючи собі життя за допомогою обважнювачів. І ось одного разу мені на очі потрапила інформація про забіги типу Spartan Race і Formoza. Але я вважав це чимось, до чого я був абсолютно не готовий і тому не міг зважитися.
І ось в якийсь момент внутрішній посил змусив мене написати своєму другу і запропонувати записатись на забіг Race nation, який повинен був відбутися через тиждень в Одесі. І через годину ми вже викуповуємо останні два місця на забіг.
Через короткий час підготовки я хапаю сумку і, майже запізнившись (приїхали за 15 хвилин до старту), ми добираємося до точки старту. Людей багато. Всього є 4 типи забігу. Standart, Elite – звичайні забіги, з різницею лише в тому, що в забігу Еліт змагання йдуть за призові місця.
Також два аналогічних командних забіги.
Ще забіги діляться на дистанції 3 і 5 кілометрів.
Ми бігли 5 км і 20 перешкод.
І ось старт! Натовп 120 чоловік бере розбіг і потрапляє в першу ж перешкоду – треба пробігти ділянку по коліно в морській воді (до слова, забіг проходив поруч з морем). Після того метрів 500 бігу і, проповзаючи через колючий дріт, опиняємося біля скель. Тут натягнута сітка, по якій треба підійматися на метрів 7 вгору. На той час я втратив з поля зору друга і вирішив бігти один. Далі було кілька силових перешкод у вигляді перенесення якірних ланцюгів, колод і тягання колеса. Дуже сподобалися перешкоди зі скелелазними зачепами, які були підвішені на ланцюгах і, коли ти намагаєшся їх подолати, вони нещадно хитаються.
Дуууже крута перешкода була з метанням списа. Я метнув сильно, але промазав мимо мішені, тому довелося бігти штрафне коло 🙂 За провалені перешкоди робиш або 15 бьорпі, або біжиш штрафні кола.
Найскладнішою особисто для мене перешкодою, було подолання 10-метрової стінки, з якої постійно стікала вода і тобі необхідно було влізти спеціальними вирізам вгору і після цього злізти з іншого боку по сітці. Було високо і дуже слизько + очі роз’їдала морська, солона вода.
Але найприємнішим були грязьові перешкоди. Коли я біг середину забігу, то почав відчувати, що перегріваюся. І тут на мою радість, я побачив грязьову перешкоду. Насип метра півтора заввишки, після якого глибока яма з рідкою багнюкою. Заліз наверх і рибкою пірнув в болото. Такого кайфу я давно не отримував 🙂 перегрів як рукою зняло!
На фініші кожному вручили круту і важку медаль і, так як я оформив замовлення на футболку, – ще й круту логотипну футболку.
Ну і, звичайно, хочу згадати тих, без кого цей забіг би не відбувся.
Спасибі величезне всім близьким і друзям, які мене підтримали і, звичайно ж, клубу “Кулуар”, який проспонсорував мене. Спасибі, рідні! Без вас нічого не було б. 🙂