На вихідних випала можливість побувати в Івано-Франківську. З цим містом пов'язані тільки теплі спогади, адже саме звідси беруть початок всі наші походи Карпатами, саме тут тисячі людей назавжди поєдналися серцями з прекрасними карпатськими горами. Однак цього разу занесло мене сюди зовсім з іншої причини.
У неділю 23 вересня тут проходив 5-й ювілейний Франківський напівмарафон. А ми не ті люди, що в такий день можемо просидіти вдома, та ще й наш клуб “Кулуар” гаряче підтримує всі наші спортивні ідеї. До того ж, це прекрасна можливість зустрітися з друзями, з якими, до речі, також познайомилися років 4 тому в одній з наших “кулуарівских” карпатських програм.
Місто. З нашого 30-градусного літа ми різко потрапили в 10-градусну осінь, з холодним вітром і дощем, який лив цілий день. До цього ми були мало готові, так що, швидко отримавши стартові пакети, поїхали додому до друзів, де до ночі просиділи на кухні з теплим чаєм, приємними спогадами і веселими розмовами. Думаю, це один з найкращих варіантів відпочинку перед забігом.
Забіг. Як на мене, все добре організовано, з гарним настроєм, веселими жартами від ведучих, з теплою домашньою атмосферою. Створюється враження, ніби зібралося пару тисяч старих добрих друзів, які вирішили разом пробігтися містом. І не знаю, з ким домовлялися організатори, але погода в цей день була просто шикарною. Тепленько, світило сонечко, повна протилежність попередньому дню. Гарний маршрут, який проходив через центральні вулиці міста, головний парк, озеро, а також міський стадіон, цілком замінили екскурсію містом, на яку ми не потрапили вчора через негоду.
Вперше брали участь в старті, де дистанції 21 і 10 км з розривом в 3 години. Юра пробіг вранці половинку, мій старт повинен був початися о 13:00. Думала, що, поснідавши вранці, я до обіду ще двічі зголоднію, але на перекус вистачило банана, і на дистанції відчувала себе досить добре. Але навіть з таким відносно пізнім стартом я мало його не пропустила. Спочатку час йшов дуууже повільно, а потім раптом чую зворотний відлік 10, 9, 8 … Я починаю поспішно пристібати стартовий номер до футболки, встигла причепити тільки на дві шпильки. І на рахунок 3, 2, 1, СТАРТ! я через огорожі рванула на стартову смугу, і з криками “Пропустіть, тому що спізнююся!” помчала до стартових воріт, і навіть встигла вклинитися в хвіст натовпу бігунів.
До слова про перекуси: на фініші всіх учасників чекав смачний борщ від Мальтійської служби допомоги. Не знаю, за чиїм рецептом варили той борщ, за українським або мальтійським, але коли оголосили, що є зайва добавка – ми перші стояли в черзі 🙂
Організація. Волонтери відпрацювали на 5 +. На всіх можливих поворотах, де можна заблукати і звернути не туди, вони стояли з червоними прапорцями і вказували правильний напрямок. Поліція весь час регулювала рух транспорту, так що бігунам не доводилося жодного разу зупинятися пропускати автомобілі, чекати світлофора. У самому маршруті були точки музичної підтримки з місцевими групами, що надавало особливого драйву і енергії. А ось місцеві жителі, особливо старшого віку, могли б мати трохи більше поваги до учасників забігу. Вони переходили дорогу, де і коли їм заманеться. Тому часто бачила випадки, коли бігунам доводилося зупинятися або оминати перехожих, щоб з ними розминутися. Вони навіть не враховували зауваження і прохання волонтерів секунду почекати пропустити учасників напівмарафону.
Незважаючи на такі дрібниці, додому поверталися з хорошим настроєм і новими гарними медальками. Це був наш перший забіг в Івано-Франківську, але зараз ми впевнені, що точно не останній 🙂 До того ж, на думку прийшла ідея, а не здійснити нам в наступному році навколоукраїнську подорож всіма обласними містами країни, беручи участь в різних забігах? Впевнена, “Кулуар” підтримає цю ініціативу, так що починаємо планувати цікаве літо 2019;)
