Автор: Анна Веденічев, 54 роки, м. Кір'ят-Ям, Ізраїль
Волею випадку, долі й обставин зібралися з різних країн і різних міст зовсім незнайомі люди, кожен зі своєю метою. Хтось — випробувати себе, хтось — побачити нове, досі небачене, доторкнутися до античної історії та сучасності Кіпру.
Багато хто просто хотів змінити обстановку, втекти від міської метушні й шуму, зарядитися енергією, зустрітися з новими цікавими людьми, знайти нових друзів. Когось вело бажання набути досвіду багатоденних екстрим-подорожей. Наважуся припустити, що все це нам вдалося повною мірою.
Дощі і вітри нас шарпали,
Збити зі шляху хотіли весь час,
На міцність усіх перевіряли,
Та ми не розкисли — і йшли без прикрас.
І хоч сильно мокли, рясно пітніли,
Зі шляху не звернули й не заіржавіли,
Кроки множачи, йшли до мети уперто,
Долаючи труднощі й самих себе.
Усе робили разом, ми були єдині, як одна сім’я.
Які ж гарні на Кіпрі вечори!
Під лагідний тріск багаття на привалі
Божественно смачна м’ясна юшка.
І хай підгоріла з тушонкою каша,
Її «змолола» компанія наша.
А гарячий чай із димком і ароматом французької герані —
Усе було так смачно, ну просто на грані!
З усмішкою й жартом сиділи, тусили, добавки просили й голосили!
А Новий рік! Листковий шоколадний торт — як рояль у кущах у виконанні Володі!
Серед нічного лісу біля багаття пісні й танці, вірші й легенди, веселих історій густий хоровод.
Новорічні подарунки з великого рюкзака! Та хто ж їх не любить?
Гірлянди, мішура, під бій курантів — тричі «ура»!
Надовго запам’ятається нам Новий рік!
Та тривав наш похід, і дощ не вгавав.
Переправи через струмки й спінені ріки, шльопання босих ніг по холодній воді й «лікувально-грязьові процедури».
Екстрим! Зі світу, паралельного міській метушні.
Сон у наметах під колискову музику дощу й завивання вітру.
Вмивання водою з лісових струмків, де черпала свою красу Афродіта, не минуло непомітно: ми молодшали з кожним днем, гарнішали, ставали сильнішими, стрункішими, і засмучувало тільки одне — похід наближався до кінця.
Під чуйним керівництвом інструктора Микити пройшов похід «Купальня Афродіти»!
Там, де закінчується одне, обов’язково починається інше, нове, ще не пізнане. Так і з походами! Ми розстаємося, розлітаємося, як птахи, але повертаємося знову і знову.
Друзі, дякуємо всім! До нових зустрічей! Завжди ваші Анна і Сергій!
