Мої пригоди почалися за кілька днів до походу, ДНК лабораторія загубила мій ПЛР тест. І оголосила мені за три години до вильоту. Велика паніка, не велика істерика і середня порція віскі, мене трохи заспокоїли і почали шукати рішення. Похід починався 15 числа, збір о 10-й ранку, тож прилітати мали 14-го, щоб виспатися і бадьорими піти підкорювати вершини. Отже, був варіант, купити квиток на наступний день, щоб прилетіти (з дуже не зручними стиковками рейсів) прямо до часу зборів. На щастя були квитки, зробила ще тест, і встигла вчасно, але нервів мені зіпсувало, тож обирайте надійну лабораторію, щоб заощадити гроші і настрій.
Після прибуття в Анталію, можна було починати насолоджуватися відпочинком. Від аеропорту ходить чудовий трамвай прямо до автовокзалу і коштує сущі копійки – 12 грн. Тільки потрібно закачати додаток і приєднати банківську карту. Якихось півгодини і я на місці.
Після зустрічі з групою – трансфер до моря! Так, саме так і починаються найкращі пригоди – біля моря! Для мене вода була прохолодна, але багатьох це не зупинило. Після купання, наш найкращий гід Ольга Васанова, презентувала судок полуниці і судок шоколаду. Ось прямо почало складатися враження, що це oll inclusive.
Наш перший перехід усього кілометра чотири. Так щоб випробувати ноги – чи не розучилися вони ходити після довгої перерви. По дорозі продавали свіжовичавлений апельсиновий сік! Смачнішого я не пробувала! Кемпінг, у якому була зупинка – красиве місце, та ще й з павичами. Виявляється, ці прекрасні, шляхетні, красиві птахи, сплять на ялинках і репетують усю ніч, що божевільні! Мені після двох безсонних ночей було все одно, але ось сусіди скаржилися. Відразу з приводу спорядження і можливих бід. Обов’язково перевіряйте ВСЕ спорядження, тому що виявилося, що намет я взяла, а дуги до нього немає! Намет мені позичили, але міг бути варіант сну під зірками.
З другого дня вже почалося просування вгору. Повільно і впевнено в напрямку Тахтали. Це поки що найбільша гора, на яку я забралася, і дуже цим пишаюся)) Не знаю, що важче йти вгору чи вниз. Іду вгору-важко, вниз-важко, на привалі жую бутерброд-легко.
Які чарівні місця ми проходили! Гори в снігу, бірюзову воду, ніби кам’яні дерева, руїни стародавніх міст, були там, де не розрізнити воду й небо, де місячні краєвиди й апельсинові сади
А які веселі посиденьки біля багаття. Це була найкраща компанія різних, позитивних, божевільних людей, згодних на будь-які пригоди. І звичайно ватажок – Ольга Васанова. Здається їй все під силу, і вона зможе розібратися з будь-якою ситуацією. Так ось що шукають туристи в горах? Пригоди? Якщо так, то ми їх знайшли.
