Це мій перший похід - і одразу Віа Феррати в Доломітах

Це мій перший похід - і одразу Віа Феррати в Доломітах. І тут я би розділив враження на дві частини: сам похід, (життя в наметовому таборі біля підніжжя Альп) і Феррати як вид альпінізму. Одразу скажу - я в захваті і від одного, і від іншого! Похід - це особливий ритм життя, його уповільнення, перенесення фокусу уваги з комфорту та безперервної їжі на: красу природи, спів птахів, шум гірської річки, на людей у поході: цього тижня ви одна команда, ви маєте розуміти й підтримувати одне одного, стати єдиним організмом, на самодисципліну та самопізнання: похід, довгі дистанції в горах - це шанс побути наодинці з собою, подумати про своє життя: чому ти там, де є, куди йдеш, з ким йдеш. Це розуміння, що життя існує без машини, без Netflix, без посуду й ресторанів… що для людини потрібно зовсім небагато - і похід дарує шматочок справжнього, людського щастя. Феррати - це окрема історія. Можливо, для них потрібна підготовка і хоча б мінімальний досвід, але я впорався. В нашій групі не було випадкових людей - усі сміливці, залежні від адреналіну. Іноді було дуже страшно, і тіло переходило в базовий режим - просто вижити. І саме цього так не вистачає мешканцям великих міст, таким як я :) Окремо хочу відзначити чудову організацію Кулуар та наших гідів - Ольгу й Анну. Дуже продумана й насичена програма, навіть якщо погода не на нашому боці (а таке трапляється). Але в моєму розумінні Кулуар забезпечує виїзд, розміщення, чудову компанію й найкращих гідів — а далі як Бог дасть :) І свою роботу Кулуар виконує на всі 100%. Дякую і до зустрічі!