Згідно даних статистики проходження маршруту Сніги Горган – зимовий похід по Карпатам з наметами на сайті Кулуар за всю історію компанії взяли участь 11 груп та 36 учасників, приблизно по одній групі на рік.
Здавалось би незначна кількість, але за простими підрахунками багато емоцій, переживань та історій. Це розповідь про нашу групу, яка йшла одинадцятою, а для мене була друга спроба пройти даний маршрут.
Незважаючи на спекотне літо 2024 року подумки часто піднімався до гірських вершин, де не тане сніг, завжди люті морозі та вирують холодні вітри.
Після минулого походу рік пролетів швидко але не даремно, врахував помилки, продумав та підготував якісніше і легше спорядження.
Дякуючи Максиму із весняного походу за пораду оцінювати вагу спорядження у «снікерсах», планував зменшити загальну вагу спорядження, збалансувавши із комфортним проходженням адже мова йшла про ночівлі взимку в наметі.
Із нового спорядження, яке прекрасно себе показало - це легкі та компактні пухові речі (спальний мішок, куртка, штани, шкарпетки, шапка), легкі карбонові трекінгові палиці, вологозахисний чохол для спального мішка, розбірна алюмінієва лопата, напівгумові черевики.
Перший день походу співпав із моїм днем народження. Знаючи труднощі із набором груп на цей похід планував бути готовим йти на будь-яку дату, де збереться група.
Тільки уявіть як було приємно, коли тімлідер Оксана Цан та вся група відразу при зустрічі привітали мене з днем народження із справжнім смачним тортом, задуванням свічок, загадуванням бажань, друге з яких пізніше збулося та подарунком – брендованою сумкою від Кулуару. Також мені пощастило, що в цей похід нас повела тимлідер Оксана Цан. Після минулого походу про неї у мене залишилися тільки позитивні враження.
Цей похід ще більше додав впевненості, що для неї учасники стають більше друзями ніж клієнтами. Її робота і піклування про учасників варті найвищої оцінки.
Так приємно, було бачити як вона ділилася своїм теплим одягом, взуттям, грілками із нашою учасницею – Вікторію.
Оксана прекрасно орієнтується в критичних ситуаціях, як, наприклад, не розвернула всю групу, а змогла придумати як повернути лише двох учасників, які зійшли з маршруту на другий день.
На цьому моменті хотів би попросити консультантів Кулуар якнайбільше інформувати учасників під час формування групи про умови походу та про складність, щоб мінімізувати подібні ситуації.
Також Оксана гарно орієнтується на маршруті, знає найкращі місця для привалів та саме коли їх треба робити.
Має надзвичайні організаторські здібності, не багато хто може організувати власне весілля на кілька десятків гостей дистанційно із закордонного відрядження. Має позитивний світогляд, цікаві теми для розмов та історії.
Вольова і сильна, такі не тонуть в воді і не горять в огні і це в прямому значенні.
Завершився перший день походу так само вдало, у туристичному притулку на полонині, який був вільний, із теплою пічкою, знайомствами, спілкуванням, планами і очікуваннями на похід.
Надалі нас очікували гірські вершини. Кожна гірська вершина зустрічала нас крижаним сильним вітром, снігом, невеликою видимістю, обледенілою, слизькою поверхнею.
Випробовуючи раз за разом чи не відступимо. Чим вище до вершини гори, тим більше все нагадувало крижану пустелю, де немає нічого живого крім учасників нашої групи.
В таких суворих умовах неможливо зупинитися та відпочити, а так хотілося хоч на кілька хвилин зробити привал, випити чаю. З набором висоти зростає втома, все більше болять спина від важкого рюкзака та ноги.
Про наближення гірських вершин давали знати максимальне підсилювання вітру та суцільна льодяна кірка.
Попереду обледенілий підйом, а по сторонам круті слизькі і при поганій видимості здавалося безкінечні спуски. Чим вище, тим уважніше робиш кожен крок, вгризаючись у кригу, боячись оступитися та з’їхати у прірву.
Хочеться якнайшвидше набрати останні десятки метрів, але робиш по декілька невеликих кроків, у мене виходило по три кроки між переносами трекінгових палиць.
Кожні пройдені три кроки наближали до мети, до вершини, з задишкою, стогіном, за які мені не було соромно перед собою, бо через сильний вітер почути їх міг лише сам.
На кожній вершині так приємно було почути слова тимлідера Оксани з привітаннями на вершині, відчути задоволення собою та могутність природи.
Найскладнішим та ключовим виявився третій день походу зі сходженням на найвищу висоту на маршруті - гору Велика Сивуля (1836 метрів).
Ця гора залишилася неприступною минулого разу, а на цей раз показувала усю свою силу і красу, так щоб ніколи не забути.
Так, перед вершиною гори був вузький льодяний підйом, шириною не більше одного снігоступа без можливості зачепитися за каміння, навколо була лише слизька крига і загроза оступитися і впасти.
Ми всі його пройшли успішно, але той перехід незабутній.
Щоб піднятися на усі заплановані вершини протягом цього дня ми йшли кілька годин без привалів, а перший привал був в зоні лісу, коли стемніло, що навіть не було сил доїсти замерзлі бутерброди та ледь підняв і одягнув свій важкий рюкзак.
Після трьох надзвичайно складних днів ми насолоджувалися прекрасною погодою четвертого дня. Здалося, що природа нас нагородила за усі пройдені випробування.
Ранок зустріли прекрасним світанком. Оскільки ми ночували у лісі в низині, то перші промені сонця побачили на верхівках оточуючих гірських вершин та верхівках дерев.
Сонце настільки припікало, що в нагоді став захисний крем.
Ми продовжили маршрут при майже безвітряній погоді, з видимістю до самого горизонту, як зачаровані довго насолоджувалися краєвидами і красою Чорногірського хребта, Горган та інших на полонині Пекло.
До самого вечора природа та погода нас радували своїми красою та багатствами. А після дивовижного заходу сонця на небі з’явився повний місяць, який продовжив освітлювати гори та ліс.
У поєднанні з розведеним великим багаттям здавалося, що все навкруги для нас.
Для тих, хто вперше в історії Кулуар повністю успішно пройшов даний маршрут у складі тимлідера Оксани Цан, Вікторії Вікторенко, Андрія Кубахова, Ігоря Литвина і Сергія Арцева, бо за весь шлях не зустріли жодної іншої людини.
Дякую всім за успішний похід та хочу побажати тимлідеру Оксані – сімейного щастя, кохання, любові і краси.
Успішних сходжень, цікавих походів, щоб завжди набиралися групи з вдячними, приємними учасниками.
Ігорю - сімейного затишку, духовного зростання та нових цікавих подорожей.
Вікторії - щоб поверталася із походів без єдиної подряпини, скорішого загоювання пальців та сподіваюся дочитаєш вже цей відгук до кінця).
Андрію - успішно розвивати власну справу та щоб ті гірські вершини Карпат, які ми роздивлялися на привалі і уявляли гори Непалу стали не уявними та насправді оцінити красу Гімалаїв.
Оксані та Костянтину, які зійшли з маршруту – нових успішних сходжень.
Для себе – щоб здійснилося моє перше загадане бажання, яке стосується усієї нашої країни.
Друзі, ми з вами часто холодними вечорами обговорювали навіщо ми ходимо в такі складні походи.
З цього приводу дуже сподобалася версія від Вікторії, але особисто для себе це духовні пошуки - походи у гори допомогли вивести найважливішу формулу для себе – чим менше в собі залишається страху, тим більше з’являється місця для любові.
Чому це важливо, можна відповісти цитатою із кінофільму «Місія Сереніті»: «Можна засвоїти таблиці, але підіймаючи у повітря корабель, який сама не любиш, ти коли-небудь обов'язково вилетиш із пілотського крісла.
Любов утримає човен у повітрі, коли він за всіма законами має впасти. Любов зробить твій корабель рідним домом».
А ще тому, що складні походи вчать найважливішому, тому, що допоможе зробити правильний вибір у найважчих ситуаціях, завжди підкаже куди йти і для чого, що надає найбільше задоволення – це виживання.
Гори навчать виживати, а дорогу у гори покаже Кулуар.