Атлантичне узбережжя Португалії приваблює своїми краєвидами, не складним рельєфом, а жовтень – місяць, коли вже не так спекотно в цьому регіоні. Тому забронювала цей тур майже за рік. Завчасне бронювання гарантує те, що ти потрапляєш саме в ці дати, оскільки групи невеликі і може не вистачити місць. «Кулуар» мені сподобався ще під час «Лікійки» в плані організації, консультації та проведення походу.
А тепер про сам похід. Всі сподівання були виправдані. Хотілося відволіктися від тривожної ситуації вдома, трохи стабілізувати свою психіку. Похід пасує найкраще для цього. Не треба напружувати мізки на засвоєння нової інформації, як під час екскурсійних турів. Тільки треба напружуватись трохи фізично і долати відстані, милуючись краєвидами. А природа й океан тут просто чарівні. Були моменти, коли трохи відірвешся від групи і назустріч нікого немає, відчуваєш ніби ти сама, наодинці зі всесвітом. Трохи напружує пісок під ногами, але до того швидко звикаєш, час від часу зупиняєшся і витрушуєш його з кросівок. Товаришки в групі були різного ступеню підготовки, але ніхто не скаржився на складність маршруту. Мене в походах напружує спека, але тут вона була помірна і компенсувалась океанським бризом. Дуже колоритні португальські містечка і села, де ми зупинялись на ночівлю. Привітні люди, все спрямовано на прийом туристів, а їх на шляху вистачає. По Rota Vicentina прямує весь світ – ідуть поруч, ідуть назустріч, з деякими перетинались навіть у готелях.
Про кухню треба говорити окремо! Можна насолоджуватись морепродуктами і рибою досхочу, ну і вино для поціновувачів цього напою досить пристойне і недороге. На перекусах, які нам влаштовувала наша СуперВіка, ми ласували сардинками, авокадо, місцевою ковбаскою, овочами. Часто це було на пляжі, де охочі могли скупатись в океані. Таких було небагато, температура води – десь 19-20°С.
Готелі, де ми зупинялись на ночівлю, хорошої якості. Якщо часом були тіснуваті номери, то вони компенсувались атмосферою і приємними бонусами у вигляді джакузі на території або веселого дансингу, йога-зоною.
Я люблю подорожувати в групі. Це знайомство з однодумцями, обмін корисною інформацією, душевне спілкування і безліч позитивних емоцій. Так було й цього разу. Взагалі мені щастить на хороших людей, в численних поїздках – жодного негативного досвіду. Мабуть, людей об’єднують спільні зацікавлення. Інколи спілкування в поході – це найважливіше.
Паламарчук Віка, яка супроводжувала нас в цьому поході, оточила групу такою турботою, якої ми і не очікували. Особливо вона допомогла мені, коли затримали рейс, і я прилетіла вночі. Оперативно я отримала вичерпну інформацію, як і чим добиратись до хостелу. Вдячна менеджеру Ірині, яка організовувала цей похід, – все було, як я люблю. Після менеджерів, з якими стикаєшся у вигляді офіційної та сухої роботи типу «зачекайте» або «там все написано», вже не хочеш мати з ними справу. Це все з власного досвіду. З «Кулуаром» навпаки – все просто супер. Навіть маршрут розписаний так, щоб нам не світило сонце в очі під час походу. Це нібито дрібниці, але важливо.
Дякую і за приємні подаруночки (бафи, браслети, наліпки та ін.), це також важливо.
Наступні походи – тільки з «КУЛУАР»!
