ru
ua
ua

Сходження на Кіліманджаро. Як дістатися вершини Африки

Вернуться
Ольга Каретнікова
Україна, м. Київ,
Общий рейтинг
Рейтинг гида
Оскільки одразу кілька друзів попросили мене написати звіт про сходження на Кіліманджаро, тепер, повернувшись та відпочивши, я з радістю звела все в кілька порад та спогадів.

Отож, якщо ви, як і я, ніколи не піднімались вище 3600, якщо одразу вирішили піднятись на Кіліманджаро, побачивши-прочитавши перший же звіт про сходження, то варто запам’ятати: фраза «Кіліманджаро гора технічно нескладна і доступна кожному», яку ви так часто зустрінете в турагентствах та Інтернеті - написана альпіністами для них же самих. На Кілі справді не потрібно мати ані спеціальних альпіністських навиків, ані надскладного обладнання. Та, в першу чергу, Кілі – це майже 6000 висоти і лише 60% з тих, хто починає сходження, доходить до вершини. Тому, впевнившись в намірах, починайте готуватись.

Ворог номер один – висота. Гірська хвороба стає основною причиною, через яку туристи повертають назад. Вгадати щось дуже важко, кожен індивідуально переносить підйом. Власне, щодо цього я переживала найбільше. Втім, правильна підготовка, настрій та акліматизація - роблять свою справу.

Фізична підготовка, як на мене, один із найважливіших етапів. Сходження на найвищу точку Африки, ми з чоловіком, запланували майже за рік. Це дало хороший запас часу для тренування та вивчення інформації. Найкращим спортивним помічником в гірських трекінгах називають біг. Не можу з цим не погодитись ( і не тому, що я його люблю). Біг, особливо на довгі дистанції, тренує витривалість та допомагає з правильним диханням під час навантаження. Оскільки я бігала і до гір, то просто посилила тренування в останні місяці, бігаючи від 5 до 15 км. А от, Ендрю, довелось біг навчитись любити (як людина, яка намагалась 4 роки змусити чоловіка бігати, не можу цьому не радіти). Для нього цілком достатнім виявились регулярні пробіжки від 2 до 4 км. Якщо із бігом зовсім не склалось - є ще безліч видів кардіотренування, або ж плавання. І хоча, фізична готовність не дає 100% гарантії на успіх (часом на вершину добираються люди пенсійного віку, а добре підготовлені спортсмени сходять з півдороги), вона суттєво полегшує сходження. На щастя, я дуже легко акліматизувалась на висоті та всі дні до штурму вершини не мала жодних ознак гірської хвороби. Самі ж переходи видались не надто складними саме тому, що фізично я була до них готова.

Одяг. Ще один бонус завчасного планування – можливість придбати спорядження поетапно. Трекінковий одяг дорогий, економити на ньому не варто. Абсолютно всі речі із списку стануть у нагоді. Від мембрамної куртки-штанів до теплого пуховика. Нам із погодою пощастило. Дощ йшов рідко і недовго, а на вершині було відносно тепло. Однак, може бути й навпаки: дощ литиме всі дні сходження, а штурм зустріне сильним морозом. Рівно за три тижні до нашого старту в соціальних меражах можна було побачити фото туристів з Ухуру пік із завірюхою та снігом. Тому, краще мати теплі шкарпетки та рукавиці при собі.

Медикаменти. За три місяці до сходження ми пропили курс звичайних вітамінів, плюс вітамін С та АЕВ. В самих горах з першого дня майже вся група приймала відомий гірникам Діакарб. По суті - звичайне мочегінне, яке знімає набряки, зменшує тиск в голові та допомагає акліматизуватись. «Допомагає» тут ключове, бо Діакарб аж ніяк не є ліками в той момент, коли Гірська хвороба здолала організм.

Моральний настрій. Хех… я в останні дні перед сходженням добряче себе накрутила, почитавши негативні історії про трек. Дякую друзям, родичам та чоловіку, що допомогли заспокоїтись та сісти в літак впевненою в собі. Чого і вам бажаю на вершинах.

Великий плюс Кілі, попри вартість, африканські гіди. Згідно з законами Танзанії, ви не можете піднятись на вершину не скориставшись послугами місцевих фірм та провідників. Таким чином, танзанійцям забезпечують робочі місця. І хоч вартість одного дня перебування на горі доволі висока, африканські портери – це справді ваш комфорт у сходженні. Вони несуть всі сумки, палатки, їх же розставляють до того моменту, коли ви прийдете у черговий табір, готують смачну та різноманітну їжу та усіляко підбадьорюють в дорозі. Пройшовши норвезький трек із 30-кг сумками на спині та необхідністю самостійно розбивати табір, можу сказати, що на Кілі – справжній рай. Все, що залишається туристу – просто дійти до вершини.

Ще один бонус африканської гори – природа. На відміну від багатьох інших висотних гір, тут ви пройдете всі чотири сезони в повній красі. Від вологих джунглів та неймовірної краси лісів із лишаю та мхів, які схожі на картини із «Нарнії», до чужопланетних кам'яних пейзажів та льодовиків Кіліманджаро.

Найважчим, скоріш за все, для вас стане ніч штурму. Тут, ознаки горняшки проявляться абсолютно у всіх. Нудота, біль в голові, слабкість, задишка, швидке серцебиття. Штурм починається о 12 ночі. До 5 ранку доведеться йти вертикально в розрідженому повітрі та виключно при світлі ліхтарика на чолі. Для нас рятівним стало дотримання основного африканського принципу Полє Полє (помалу помалу ). Наша група йшла повільно та в одному темпі. В якийсь момент нас почали обганяти усі, хто сходив позаду та мимоволі захотілось додати швидкості. Однак, уже за годину, ми побачили перших людей, які повертали назад із не надто здоровим кольором обличчя. Доводити на висоті свою силу та підготовку – не варто. Повільно, повільно. З малими передишками та одним гуськом, наша група дісталась вершини в повному складі.
О 5 ранку сонце почне прокидатись, а значить ставатиме світліше. Я особисто пропустила перші хвилини сходу, аж поки Ендрю не постукав мене по плечі та не зауважив: «Обернись же ти») І тут , як в яскравих та фантастичних фільмах, сіре море у тебе в ногах, багряне небо над головою та розуміння, що ти десь вище хмар, в якомусь паралельному світі.
 
Із сходом сонця стає легше і важче одночасно. Важче бо, нарешті бачиш вершину кратера, але чим довше йдеш до неї, тим більше вона віддаляється. Останні 2 години стають просто вічністю.
Нарешті кратер і Стелла поінт. Ми піднімались маршрутом Умбве, який в усіх описах подають як найважчий, а місцеві називають дабл віскі. Але, така репутація Умбве склалась через його перший, класичний варіант. Сьогодні ж, цей маршрут лиш перші два дні пролягає окремо, що дозволяє тривалий час йти майже на «самоті» та не пересіктись із іншими. Він красивіший, має коротші переходи, а значить більше часу для відпочинку, як на мене, аж ніяк не є надскладний. Але, найбільший плюс – Умбве виводить тебе прямо до Стелли поінт, від якої до Ухуру пік всього два км. Інші маршрути піднімають туристів до кратеру з протилежної сторони, від якої до Ухуру – 5 км. Повірте, коли після ночі підйому, ти буквально виліз на кратер, і тут розумієш, що ще 5 км шкандибати, це стає суттєвим демотиватором.
 
Вершина. Спершу ти намагаєшся прийти до тями, віддихатись та зрозуміти, що сталось. Між тим, приймаєш вітання усіх навколо та лиш згодом, знаходиш сили для фото. Я довший час не могла усвідомити, що до вершини уже йти непотрібно, ціль – ось вона. І лише через 20 хвилин, сфотографувавшись та відійшовши подивитись на льодовики, я розревілась в Ендрю на плечі, як маленька (плачуть тут, до речі, часто. І жінки і чоловіки, не варто цього соромитись )) Емоції на вершині важко описати словами. Без всякого сумніву, побачене та пережите там – стане одиним з найкращих вражень у вашому житті. Мабуть, десь як у пісні Висоцького:
Весь мир на ладони! Ты счастлив и нем
И только немного завидуешь тем,
Другим, у которых вершина еще впереди.
 
День штурму важкий й тим, що дійшовши цілі, треба ще й спуститись. ) Спуститись уже під палючим сонцем та сипухою під ногами, втомленим та знесиленим. Поспати годину, поїсти та ще 6-7 годин, спускатись до 3500м, де провести останню ніч на горі.

Вмістити в одному пості все, що ми пережили за 6 днів на Кілі, надто складно. Єдине, що варто додати – будьте незворотніми у своїй мрії. Скільки б людей поруч не покрутило пальцем біля скронь – варто просто йти вперед. Це зовсім не означає дійти до самої вершини (хоч це і бонус). Місцеві кажуть «в кожного своя висота» всім, хто ступив на гору. І це справді так. Гори дають надзвичайну наснагу, віру в себе та надихають. Однак, варто пам'ятати, що цінніше будь-якої гори, власне життя. Тому, долаючи вершини, не забувайте, що вони у вас не завжди високо.)

P.S. Окреме дякую найкращим українським провідникам в горах – Кулуар - походы в горы мира

Заявка на участие

0/350
Нажимая на кнопку «Отправить запрос», вы соглашаетесь на обработку персональных данных.
Ваша заявка принята
Следующий шаг это
Хорошо, если вы заполните ее прямо сейчас. Также с вами скоро свяжется менеджер и проконсультирует по всем вопросам.
Мы сделаем все возможное, чтобы вы были счастливы в горах. Это наша миссия. Увидимся!
Что-то пошло не так! Попробуйте позже Ваша заявка принята. В ближайшее время с вами свяжется наш менеджер и проконсультирует по всем вопросам.