Отож, якщо ви, як і я, ніколи не піднімались вище 3600, якщо одразу вирішили піднятись на Кіліманджаро, побачивши-прочитавши перший же звіт про сходження, то варто запам’ятати: фраза «Кіліманджаро гора технічно нескладна і доступна кожному», яку ви так часто зустрінете в турагентствах та Інтернеті - написана альпіністами для них же самих. На Кілі справді не потрібно мати ані спеціальних альпіністських навиків, ані надскладного обладнання. Та, в першу чергу, Кілі – це майже 6000 висоти і лише 60% з тих, хто починає сходження, доходить до вершини. Тому, впевнившись в намірах, починайте готуватись.
Ворог номер один – висота. Гірська хвороба стає основною причиною, через яку туристи повертають назад. Вгадати щось дуже важко, кожен індивідуально переносить підйом. Власне, щодо цього я переживала найбільше. Втім, правильна підготовка, настрій та акліматизація - роблять свою справу.
Фізична підготовка, як на мене, один із найважливіших етапів. Сходження на найвищу точку Африки, ми з чоловіком, запланували майже за рік. Це дало хороший запас часу для тренування та вивчення інформації. Найкращим спортивним помічником в гірських трекінгах називають біг. Не можу з цим не погодитись ( і не тому, що я його люблю). Біг, особливо на довгі дистанції, тренує витривалість та допомагає з правильним диханням під час навантаження. Оскільки я бігала і до гір, то просто посилила тренування в останні місяці, бігаючи від 5 до 15 км. А от, Ендрю, довелось біг навчитись любити (як людина, яка намагалась 4 роки змусити чоловіка бігати, не можу цьому не радіти). Для нього цілком достатнім виявились регулярні пробіжки від 2 до 4 км. Якщо із бігом зовсім не склалось - є ще безліч видів кардіотренування, або ж плавання. І хоча, фізична готовність не дає 100% гарантії на успіх (часом на вершину добираються люди пенсійного віку, а добре підготовлені спортсмени сходять з півдороги), вона суттєво полегшує сходження. На щастя, я дуже легко акліматизувалась на висоті та всі дні до штурму вершини не мала жодних ознак гірської хвороби. Самі ж переходи видались не надто складними саме тому, що фізично я була до них готова.
Одяг. Ще один бонус завчасного планування – можливість придбати спорядження поетапно. Трекінковий одяг дорогий, економити на ньому не варто. Абсолютно всі речі із списку стануть у нагоді. Від мембрамної куртки-штанів до теплого пуховика. Нам із погодою пощастило. Дощ йшов рідко і недовго, а на вершині було відносно тепло. Однак, може бути й навпаки: дощ литиме всі дні сходження, а штурм зустріне сильним морозом. Рівно за три тижні до нашого старту в соціальних меражах можна було побачити фото туристів з Ухуру пік із завірюхою та снігом. Тому, краще мати теплі шкарпетки та рукавиці при собі.
Медикаменти. За три місяці до сходження ми пропили курс звичайних вітамінів, плюс вітамін С та АЕВ. В самих горах з першого дня майже вся група приймала відомий гірникам Діакарб. По суті - звичайне мочегінне, яке знімає набряки, зменшує тиск в голові та допомагає акліматизуватись. «Допомагає» тут ключове, бо Діакарб аж ніяк не є ліками в той момент, коли Гірська хвороба здолала організм.
Моральний настрій. Хех… я в останні дні перед сходженням добряче себе накрутила, почитавши негативні історії про трек. Дякую друзям, родичам та чоловіку, що допомогли заспокоїтись та сісти в літак впевненою в собі. Чого і вам бажаю на вершинах.
Великий плюс Кілі, попри вартість, африканські гіди. Згідно з законами Танзанії, ви не можете піднятись на вершину не скориставшись послугами місцевих фірм та провідників. Таким чином, танзанійцям забезпечують робочі місця. І хоч вартість одного дня перебування на горі доволі висока, африканські портери – це справді ваш комфорт у сходженні. Вони несуть всі сумки, палатки, їх же розставляють до того моменту, коли ви прийдете у черговий табір, готують смачну та різноманітну їжу та усіляко підбадьорюють в дорозі. Пройшовши норвезький трек із 30-кг сумками на спині та необхідністю самостійно розбивати табір, можу сказати, що на Кілі – справжній рай. Все, що залишається туристу – просто дійти до вершини.
Ще один бонус африканської гори – природа. На відміну від багатьох інших висотних гір, тут ви пройдете всі чотири сезони в повній красі. Від вологих джунглів та неймовірної краси лісів із лишаю та мхів, які схожі на картини із «Нарнії», до чужопланетних кам'яних пейзажів та льодовиків Кіліманджаро.
Вмістити в одному пості все, що ми пережили за 6 днів на Кілі, надто складно. Єдине, що варто додати – будьте незворотніми у своїй мрії. Скільки б людей поруч не покрутило пальцем біля скронь – варто просто йти вперед. Це зовсім не означає дійти до самої вершини (хоч це і бонус). Місцеві кажуть «в кожного своя висота» всім, хто ступив на гору. І це справді так. Гори дають надзвичайну наснагу, віру в себе та надихають. Однак, варто пам'ятати, що цінніше будь-якої гори, власне життя. Тому, долаючи вершини, не забувайте, що вони у вас не завжди високо.)
P.S. Окреме дякую найкращим українським провідникам в горах – Кулуар - походы в горы мира