Проте, рішуче «МИ їдемо до Карпат і ніщо нам не завадить» — спрацювало!
Наш похід по Чорногірському хребту тривав 6 днів, але які це були дні! Я впевнена, що в кожного з нашої команди (нас було дев’ять чоловік – Коля, Андрій, Тамара, Женя, Оля, Женя, Таня, Я-Саша, а також гід – Іван Кучерявий) ця подорож мальовничими Карпатами залишиться в пам’яті надовго.
Стартували ми в Квасах з прохолодним літнім дощем, але не великим і не тривалим, що не могло нас не порадувати. В Квасах до наших рюкзаків завітали і харчі, кому що – ковбаси, крупи, сири, цукерки, печиво, чай та ін., що придало ваги рюкзакам. Як же ми рахували грами з’їденого печива, каші… Проте зовсім скоро ми звикли до наших рюкзаків, на третій день походу ми вже сміливо з ними присідали, бігали.
Слід зазначити, що майже кожен з нас брав з собою ОКРЕМО солоденьке – так названа «неучтенка». Напевно, боялись залишитись голодними)))), але можу сказати, що це зайве! Їжі було вдосталь і всі були ситі! А як ми «раділи», коли з’являлась несподівано «неучтенка»))).
В поході нас супроводжувало і сонце, і вітер, і туман.
Навіть сніг ми застали на о. Несамовите (не зважаючи, що на календарі 2 липня). Температура повітря була досить різна, перші дні коливалась від +4 до +12, на четвертий день походу на зміну шапкам, курткам прийшли кепки, футболки, сонцезахисні окуляри. Тут і крем сонцезахисний знадобився).
Ні низькі температурні показники, ні тяжкі рюкзаки, а ні складність підйому ніхто з нашої групи не відніс до графи «недоліки». Гід групи – Іван Кучерявий завжди допомагав на тяжких підйомах/спусках, підбадьорював жартами (а їх було багато і всі вони були різні, а саме головне — доречними). Взагалі наша група була з почуттям гумору, атмосфера була дружня, комфортна.
Красу Карпат, яку ми побачили з г. Говерла, г. Піп Іван Чорногірський, г. Гутин-Томнатик (г. Петрос нас зустріла туманом та сильним вітром) неможливо передати та описати. Таке враження, що ти ступиш крок і вже на хмаринці, яка понесе тебе ще вище. З вершин відкриваються неймовірні краєвиди Карпат: зелені ліси, кам’янисті схили….А яке тут повітря! Ти ніби поринаєш в гірський запах трав і потрапляєш зовсім в інший світ, далеко від буденності.
День за днем, і похід дійшов до крайньої зупинки (чомусь довго не могла запам’ятати слово «крайня»)). На зупинку прийшли ми дуже вчасно (як потім зрозуміли), обрали найкращі місця для наметів. На цій зупинці ми побачили безкрає зоряне небо, на якому виднівся «Чумацький шлях». Палили багаття, пили ароматний чай з чебрецю, чорниці, жеребу з вищезгаданою «неучтенкою»))), жартували, обговорювали пройдений маршрут, згадували смішні випадки з походу (а було їх багато))).
Довго ми сиділи біля вогнища. Обожнюю дивитися на вогонь, разом з вогнем тебе покидають негативні думки, натомість ти заряджаєшся позитивним настроєм, приходять нові ідеї, впевненість в своїх вчинках.
Вранці ми зустріли схід сонця, який же він в горах гарний! Не поспішаючи, ми зібрались, а було це дуже помітно))) і вирушили до с. Дземброня, а потім до м. Івано-Франківськ. Гуляючи по м. Івано-Франківську, тільки й чули «снаряГа», «а де ти брав снарягу», «а яку ти купив снарягу» і розумієш, що не тільки ти на цій хвилі, НАС багато!
Я ніскільки не шкодую, що сходила в похід по Чорногірському хребту, за 6 днів відпочинку (для мене це був відпочинок) дізналась багато цікавого, був час розібратися з думками (устаткувати все по своїм місцям, по поличкам) відбулось повне «перезавантаження».
І ось вже неділя, як Чорногірський хребет пройдено, а думками ще там, десь високо в Карпатських горах. Впевнена, що це лише ПОЧАТОК ТУРИСТИЧНИХ ПОХОДІВ!!!
Вдячна команді КУЛУАР за те, що допомагає здійснювати мрії – організовувати походи в гори на належному рівні!!!