Мабуть відсутність довгих роздумів врятувала мене, тому що навіть думки про те, що частину моєї найулюбленішої пори року доведеться провести десь у холодній для мене країні, могли б спонукати мене відмовитись від цієї авантюри. Тому насамперед, дякую небу за те, що довго не думаючи, а просто несамовито бажаючи побачити те, що на фото здається незабутньо-грандіозно прекрасним, в мені виросло рішення летіти.
Підготовку до поїздки можна було б поділити на дві частини: фізичну (купування квиточків, отримання візи, збір спорядження, пакування рюкзака) і моральну (налаштування себе на пригоди і підтримання гарного настрою). І от якщо з першою все пройшло більш-менш добре, то на другу вже не вистачало ні сил, ні натхнення. Тому приїхавши до аеропорту, в мені все більше і більше росло занепокоєння типу «ну і що ж з цього вийде», а по приїзду в Рейк’явік переросло у внутрішню паніку.
Проте перші враження і нагадування про те, що існує світ безмежно інакший і прекрасний з’явилися ще у Копенгагені, де ми мали нагоду погуляти декілька годин перед відльотом до самої Ісландії. Місто заворожує, зацікавлює. Воно насичене якимось молодим духом безтурботності, який віє від красивих світлих копенгагенців.
Ісландія зустріла похмурою погодою, але досить позитивними враженнями від кемпінгу зі зручностями і з присутністю неймовірної суміші різних націй, за якими було цікаво спостерігати.
Насправді дуже не хочеться описувати словесно те, що нас чекало наступний тиждень. З однієї сторони здається, що слова просто не в силах описати неймовірну красу і несамовиту силу цього місця, а за фото поганої якості взагалі хочеться себе покарати =). Тому буду зупинятись на моментах, які подарували дуже сильні враження.
Ісландці. Неймовірна повага до маленького народу, який настільки щиро, віддано і прискіпливо слідкує за своєю мовою, історією, культурою і природою, не може не з’явитись після подорожі країною. Самоповага, щирість, бажання розвиватись – основні риси ісландців, яких я мала нагоду або спостерігати, або спілкуватись. Дуже посміхає думка ісландців про те, що 5 машин на дорозі попереду – це «heavy traffic».
Рейк’явік. Досить незвичне місто. У спальних районах – спокійний, сіруватий, пустуючий, без високих будинків складає враження неймовірно нудного місця. У центрі у час прогулянок туристів – живий, цікавий, незвичний у порівнянні з іншими європейськими містами. Загальне враження про місто – от здавалось би, нічого особливого, але все ж таки заворожуюче.
Ціни, гроші, економіка. До цін в Ісландії потрібно морально готуватись і закуповувати шоколадки у маршрут особисто для себе ще в Україні ;). По поверненню додому взагалі дуже приємно ходити по магазину. А загальне враження – ну яке може бути враження від країни, яка слідкує за природою, має хороші дороги і неймовірно смачне морозиво, працює над власним розвитком і слідкує за збереженням природних ресурсів, які має відверто кажучи, не надто багаті. Лише захоплення і повага, а тому ісландці у цьому плані – чудовий приклад для наслідування.
Природа. Це просто варто бачити. Найбільше захоплює її різноманітність – дивитись під ноги під час переходів неймовірно важко, тому що через кожні 50 метрів перед очима поставав новий, неймовірний краєвид, який складно було не сфотографувати, який просто неможливо стерти зі своєї пам’яті. І кожним з них неймовірно сумуєш вдома. Різноманітність кольорів гір в Landmannalaugar; відчуття того, наскільки потужна сила схована у тебе під ногами у час, коли дивишся на гарячі джерела або гейзери; дивні асоціації з Толкієнівським Мордором, коли ідеш по чорним лавовим полям; разючий контраст чорного попелу з краєвидами зелених гір і скель, вкритих мохом; вражаючий формами скель і гір Thorsmork; невимовно красива річка Skoga, яку спокійно пройти, не захоплюючись щоразу новим водоспадом чи прірвою, у якій бушує несамовита сила води, не-мож-ли-во; чорний пляж невеличкого селища Vik; холодний Атлантичний океан, в якому ми не оминули скупатися; холодна і заворожуюча льодяна лагуна Jokulsarlon; туристично насичений, але від того не менш гарний, маршрут Золоте кільце, який дозволяє не тільки заново відкрити нові краєвиди і дива Ісландії, а й відчути дух країни, її історичну особливість. Усе це наскільки гармонійно і неповторно об’єднано, що краще його описати словами у мене особисто навряд чи вийде.
Група. Я безмежно рада була провести ці 2 тижні в такому складі нашої групи. Величезне дякую за чудові історії, за хороший приклад, який ви мені давали (наприклад, нити на погоду чи на біль у спині мені зовсім не хотілось), за хороший настрій, за досвід спілкування і прекрасні спогади!
Висновок. Можливо, почавши читати мій відгук, було не зовсім зрозуміло, якого біса я описую свій внутрішній стан на початку походу. Так от пояснюю – наприкінці цього стану просто не стало. Будучи під неймовірним враженням, відчуваєш, що тривоги, нерозуміння і сумніви зникають, їм просто немає місця в чарівній і дечому магічній країні, де вільно дихається, а очам немає відпочинку. Сюди хочеться і хочеться і хочеться повертатись, тому що відчуття, що кожна подорож в Ісландію – це одне маленьке окреме і неймовірне життя тривалістю у 2 тижні.
